В Україні, як відомо, важливою тривалою проблемою постає подолання корупції на всіх рівнях, зокрема підтримки у суспільстві нульової толерантності до корупційних проявів. Один з багатьох, але, на мою думку, один серед найефективніших механізмів, направлених на досягнення позитивних результатів у цій сфері – є фінансовий моніторинг.

Частина системи фінансового моніторингу, зокрема антикорупційний вектор, вирішує низку завдань у запобіганні корупції, як то виявлення та повернення активів, набутих незаконним шляхом.

Питанню як саме працює сьогодні український законодавчий механізм у сфері фінансового моніторингу (включаючи сферу санкційного законодавства) та які має результати, приділена увага у даній публікації.

Порядок здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу врегульований Постановою Правління НБУ № 90 від 30.06.2020, яким, до речі, передбачено детальна фіксація недопущення або перешкоджання перевірці у разі, якщо такий факт матиме місце з боку банку або небанківської установи, на яку розповсюджено норми Порядку (що тягне накладення штрафу в розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Якщо розглянути законодавчі зміни, то варто констатувати, що в рамках Євроінтеграції відповідальність у сфері протидії відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом було значно посилено. За 2023 рік спостерігається направлення уваги НБУ в тому числі на зв’язки з країною-агресором, а формальний підхід до заходів фінмоніторингу, що цілком закономірно, змінився на ризик-орієнтований, зокрема вимоги до реалізації спеціальних обмежувальних (санкційних) заходів суттєво посилено.

Так, Національним банком застосовно до процедур фінансового моніторингу були розроблені спеціальні ризикові фактори, які ґрунтуються на нормах Постанов НБУ   №65 від 19.05.2020р. «Про затвердження Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та № 26 від 16.03.2023  «Про розкриття інформації щодо зв’язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України».В них, деталізуючи законодавчі вимоги, Нацбанк врахував певні особливості небанківських установ та спростив їх, в порівнянні з вимогами до банків, як то: розробити та впровадити внутрішню автоматизацію процесів із фінмоніторингу (для платіжних систем, які здійснюють онлайн-перекази коштів автоматизація є обов’язковою). На відміну від банків, небанківські установи не мають звітувати НБУ про призначену відповідальну за фінмоніторинг особу та отримувати погодження її кандидатури, також відповідальному працівнику можна суміщувати свою посаду. Небанківським установам  можна оцінювати ризик певної групи клієнтів без необхідності відокремлення ризик-оцінки по кожному.

Торкнемось основних порушень, за які суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ) у поточному році було притягнуто до відповідальності. Огляд спирається на результат аналізу, проведеного за допомогою аналітичної системи YouControl, яка до речі, має зручні інструменти для перевірки інформації щодо вимог Постанови НБУ № 65.

Так, у 2023 році банки та інші фінансові установи за порушення вимог фінансового моніторингу, та вимог валютного законодавства були притягнуті до відповідальності НБУ у вигляді штрафів, а деякі банки виведено з ринку.

Більшість штрафів застосовано до фінансових компаній, як суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за порушення валютного законодавства. Деякі страхові компанії, у 2023 були позбавлені ліцензії за неподання звітності, або за порушення вимог фінмоніторингу. Це свідчить про недостатню ретельність так званих «посередників» у дотриманні вимог НБУ.

Аналіз відзначив, що певна кількість штрафів та письмових застережень стосувалась: неподання або порушень строків подання звітності з питань запобігання та протидії; порушення умов та порядку торгівлі іноземною валютою; порушень стати на облік у спеціально уповноваженому органі як СПФМ; неналежного виконання обов’язку розробляти та оновлювати внутрішні документи; нездійснення фінустановою відповідного застосування ризик-орієнтованого підходу; невиконання банком оцінки або переоцінки власних ризиків діяльності; невикористання установою системи автоматизації процесів фінансового моніторингу; нездійснення заходів щодо клієнтів або їх бенефіціарів, які є політично значущими особами (PEP), членами їх сімей або пов’язаними з ними особами (розмір штрафу, що накладає регулятор – до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); подання до НБУ недостовірної звітності з питань запобігання та протидії (або з помилками); порушення вимог реалізації і моніторингу ефективності персональних санкцій тощо.

Наявність всередині установи навчання з фінмоніторингу є предметом систематичної уваги регулятора підчас перевірок, адже таке порушення як недотримання обмежень щодо призначення відповідального працівника установи або незабезпечення проведення навчальних заходів на постійній основі для працівників (задля розуміння ними обов’язків у цій сфері) є підставою притягнення до відповідальності.

Варто звернути увагу, що подібні заходи впливу для СПФО спричиняють певні репутаційні втрати на ринку надання послуг. Отже наявність штрафу не тільки має негативну фінансову складову, але й наслідки у майбутній діяльності (як то: послаблення довіри клієнтів, втрата існуючих пакетів послуг тощо).

Важливою порадою буде урахування суб’єктом, що перевіряється, можливості вплинути на застосовуваний розмір штрафу. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 № 361-IX (Закон № 361-IX) встановлює не тільки розмір відповідальності за конкретні порушення, а передбачає також укладення порушником угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії. Сторони в умовах угоди погоджують заходи для усунення та недопущення наступних порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, заходи з поліпшення ефективності системи управління ризиками, строки їх виконання, суму грошового зобов’язання СПФМ в рамках виконання такої угоди (ст. 32 Закону № 361-IX).

Так, визначаючи, який захід впливу буде застосовано до порушника, наглядовий орган врахувує всі обставини вчиненого порушення як то: фінансовий стан СПФМ, та/або вигоду, одержану ним внаслідок вчинення порушення, якщо така сума може бути обрахована. Враховується також співпраця суб’єкта із органами, які вчиняють запобігання та протидії згідно Закону, ступінь відповідальності СПФМ.

Доречно зазначити, що норма про укладення угоди з СПФМ не може бути застосована до філій іноземних банків та банків взагалі. До виявлених порушень банками вчиняються заходи згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” та  приписів нормативних актів НБУ.

Серед найгірших наслідків виявлених порушень (окрім штрафу чи письмового застереження) доцільно враховувати можливості прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, або анулювання ліцензії фінустанови на провадження діяльності з надання фінансових послуг (таких як переказ коштів у націвалюті без відкриття рахунку, або на здійснення валютних операцій). Такі крайні заходи є наслідком систематичного порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

З метою упередження наслідків, застосовуваних до СПФМ, радимо систематично слідкувати за дотриманням вимог письмових застережень НБУ, які є передумовою застосування штрафів та інших заходів, зокрема достеменно приділяти увагу  своєчасному усуненню виявлених порушень. Ефективним упередженням негативних наслідків також буде актуалізація та підтримка автоматизованої системи перевірки контрагентів, систематичний моніторинг оновлень норм діючого законодавства з фінмоніторингу, призначення відповідальної за комунікації з НБУ особи, вчасне подання звітності та достовірних даних на запити регулятора тощо. Окрему увагу доцільно приділити перевіркам контрагентів щодо статусу PEP, ретельності дослідження зв’язків з підсанкційними особами та відносин з державою-агресором.

Тетяна Трикоза, адвокат